Державний науково-дослідний інститут МВС України: етапи розвитку і становлення 1963 – 1985 рр.   Відлік історії Інституту відомчої науки в органах внутрішніх справ України, вочевидь,  починається з 8 червня 1963 р., коли наказом МОГП УРСР № 0208 було створено науково-дослідний відділ Вищої школи МОГП УРСР і почалися фундаментальні кримінологічні дослідження з актуальних проблем боротьби зі злочинністю. За їх результатами з’явилися публікації П.П. Михайленка (з 1960 р. – заступник начальника Київської вищої школи МВС із навчальної та наукової роботи) у співавторстві з Й.А. Гельфандом «Вопросы предупреждения преступлений органами милиции» (1963), а також «Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступлений»(1964), які стали широко відомі в країні і за кордоном. Далі слідували колективні збірки матеріалів щодо стану рецидивної злочинності в Україні (1965), правопорушень неповнолітніх (1965, 1967), пияцтва як джерела злочинності (1966). На багато років посібником для практичних працівників стала праця П.П. Михайленка (у співавторстві) «Опыт борьбы с преступностью в районе» (Київ, 1968).   Зважаючи на ці перші результати кримінологічних досліджень, їх актуальність і практичну значимість у правоохоронній діяльності, наказами МВС СРСР № 0516 і 788 о/с від 24 серпня 1971 р. створено Київську науково-дослідну лабораторію Всесоюзного науково-дослідного інституту МВС СРСР, яку очолював, як його сьогодні називають, “генерал-лейтенант від юриспруденції” – генерал-лейтенант внутрішньої служби, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук, заслужений діяч науки і техніки України Петро Петрович Михайленко, а на час створення згаданої науково-дослідної лабораторії, у вересні 1971 року, – генерал внутрішньої служби ІІІ рангу.   Під керівництвом П.П.Михайленка були розпочаті фундаментальні та прикладні кримінологічні дослідження з актуальних проблем боротьби зі злочинністю. Серед перших науковців КНДЛ (вересень 1971 – грудень 1975 рр.) – в.о. заступника начальника КНДЛ ВНДІ МВС СРСР, начальник 3 відділу полковник в/с Носенко А.М, в/о заст. начальника КНДЛ Закалюк А.П., заст. начальника КНДЛ п/полковник в/с Тарарухін С.А., начальник 4 відділу (він же – головний редактор) п/полковник в/с Крикунов А.Е., в/о начальника 1 відділу, заступник начальника КНДЛ п/полковник в/с Куц М.Т., заст. начальника 1 відділу (у 1972 – вчений секретар) майор в/с Ковалкін О.О., заст. начальника 2 відділу полковник міліції Б.І. Бараненко, начальник 2 відділу майор міліції Трофимов С.В., заст.нач.1 відділу підполковник міліції Трегубов В.Ф., заст. начальника 1 відділу майор в/с Кузнєцов В.О., заст. нач. 3 відділу доцент майор міліції Попов В.І., старші наукові співробітники – доцент Гельфанд І.А.,      (Вересень 1972 р. Начальник КНДЛ Михайленко П.П. та заст. нач. 2-го відділу  Бараненко Б.І. на конференції УВС м. Жданова, присвяченій вивченню причин і умов злочинності та заходах щодо її викорінення.)     п/полковник в/с Шевченко О.С., п/полковник інтендантської служби Пасічник В.Л., майор міліції Кізнер А.В., п/полковник міліції Смітієнко В.М., молодші наукові співробітники –  ст. л-т міліції Яременко М.С., капітан міліції  Женунтій В.І., майор міліції Тараненко М.Ф., капітан в/с Голубець В.В., капітан в/с Грачев В.І., ст. л-т міліції Сахно В.П., л-т в/с Севєров А.П., капітан в/с Карамаш М.Ф., капітан міліції Семісалов В.М., п/полковник міліції Мінюков П.І., капітан в/с Скибитський К.І., капітан міліції Хруппа М.С., капітан міліції Михєєв А.А., завідувач бібліотекою Торшина Л.М., ст. інспектор спецбібліотеки Бондаренко В.І., ст. інспектор по мат/техн. забезпеченню Мірошниченко Ф.І., стенографістки-машиністки Луценко К.А., Бекєтова Л.М., редактор 4 відділу Степіна Н.М., редактор 4 відділу Кісиленко А.П., ст. коректор Говорушко В.М., ст.. коректор Купенко С.І., начальник канцелярії Белозьорова Т.Д., інспектор Ільїна В.Ф., ст. лаборант Ланевська О.В.   З перших днів провідною для КНДЛ стала кримінологічна тематика. До Лабораторії прийшли науковці, які вже мали досвід кримінологічних досліджень. Серед них доктор юридичних наук Й.А. Гельфанд, кандидати наук А.М. Косенко, О.О. Ковалкін, М.Т. Куц, В.О. Кузнєцов, С.В. Трофимов. Стало правилом регулярне проведення занять навчально-методичного семінару для співробітників Лабораторії, на яких виступали провідні кримінологи країни Ю.М. Антонян, А.І. Алексєєв, Ю.Д. Блувштейн, С.В. Бородін, І.І. Капець, В.М. Кудрявцев, Г.М. Міньковський, О.Б. Сахаров, М.О. Стручков. Заняття проводились і з нових на той час проблем віктимології, системного аналізу, застосування психологічного тестування, математичних методів, автоматизації збору, обробки і аналізу інформації, у тому числі з використанням ЕОМ.   І вже з самого початку роботи фахівців КНДЛ головна увага приділялась тісному взаємозв’язку науки із практикою – принцип, що став беззаперечним для всіх подальших наукових досліджень в системі МВС України.      (15 квітня 1972 р. Вони були першими: 1-й ряд- Носенко А.М., Голубець В.В., Пасічник В.Л., Мірошниченко Ф.І.; 2-й ряд – Андрієнко О.В., Осьмушникова Л.П.(коректор), Ільїна В.Ф.(інспектор), Терлецька Г.М. (редактор), Воінова І.Б. (інспектор),  Васильєва Н.С.(редактор), Тіщенко О.П. (лаборант), Женунтій В.І., Бараненко Б.І., Гельфанд І.А.;  3- й ряд – Кузнєцов В.О., Попов В.І.)   Протягом кількох наступних років у КНДЛ було проведено ґрунтовні дослідження, спрямовані передусім на вирішення гострих прикладних проблем діяльності органів внутрішніх справ, зокрема, дослідження діяльності громадських формувань із профілактики правопорушень (А.П.Закалюк, О.О.Ковалкин), проблем запобігання злочинності неповнолітніх (С.А.Тарарухін, В.Ф.Трегубов, В.П.Сахно), рецидивної злочинності (А.М.Носенко, В.І.Попов, В.Л.Пасічник), грабежів, розбоїв, інших майнових злочинів (В.О.Кузнєцов, Б.І.Бараненко, В.І.Грачев), сімейно-побутових злочинів (С.В.Трофимов, М.С.Хруппа, В.В.Петров).     (Виступ начальника КФ ВНДІ МВС СРСР полковника в/с Закалюка А.П. (перший зліва) на конференції з питань суспільної профілактики злочинності. Головуючий – начальник УВС Черновицької області полковник вн.сл. Василишин А.В.)   За матеріалами досліджень були опубліковані монографії А.П. Закалюка «Общественное воздействие и предупреждение правонарушений»(1975), С.А. Тарарухіна (у співавторстві з А.І. Селецьким) «Несовершеннолетние с отклоняющимся поведением»(1981), захищено ряд кандидатських дисертацій (О.Г. Кулика, В.П. Сахно, Б.І. Бараненка, В.І. Грачова, М.С. Хрупни, В.В. Петрова та В.І. Женунтія).   Таке спрямування діяльності КНДЛ було підтримано керівництвом МВС УРСР, насамперед міністром І.Х. Головченком і стало підставою для МВС СРСР, щоб у 1978 р. підвищити статус та розширити можливості КНДЛ, перетворивши її на Київський Філіал (КФ) ВНДІ МВС СРСР, яку очолив вже один з учнів П.П.Михайленка – Закалюк А.П. – провідний кримінолог України, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України, голова Всеукраїнського Координаційного бюро з проблем кримінології, віце-президент Кримінологічної Асоціації України.   Створення КФ ВНДІ (на виконання наказу МВС СРСР від 06.01.1978 р. № 026) сприяло подальшій структуризації кримінологічних досліджень, що проявилося вже у створенні спеціалізованих за напрямами відділів: 1) відділ розробки проблем загальної профілактики правопорушень (нач. О.О. Ковалкін); 2) відділ розробки проблем індивідуальної профілактики злочинів (нач. В.Л. Чубарев); 3) відділ розробки проблем попередження окремих видів злочинів (нач. С.В. Трофимов); 4) відділ розробки проблем попередження правопорушень неповнолітніх (нач. В.Ф. Трегубов); 5) відділ розробки проблем попередження рецидивної злочинності (нач. А.М. Носенко   З огляду на необхідність науково-методичного забезпечення пануючого на той час профілактичного напряму у боротьбі із злочинністю, у Філіалі  розпочалися комплексні дослідження щодо всебічного вивчення особи злочинця. З цією метою було запрошено фахівців, які мали спеціальну кваліфікацію з соціології (О.Я. Зирянов), психології (Л.М. Москалюк, Л.І. Казмиренко, Г.П. Косюк, В.О. Андросюк), психіатрії (А.І. Коротенко), психофізіології (О.В. Шаповалов) та ін. Для розширення досліджень проблем боротьби із різними категоріями злочинів з МВС УРСР  були переведені досвідчені аналітики і практики: М.М. Короткий, В.Л. Чубарев, Л.С. Сміян, В.М. Попович, В.М. Максимов, В.І. Перець, В.О. Фісун, В.О. Горелов, В.В., О.І. Чулкова,  Головач, С.П. Зеленковський, а також відібрано молодих працівників, які проявили аналітичні здібності – О.Г.Кулик, О.І. Чушкова, А.І. Пясецький, П.А. Рощенко, В.Д. Жарий, В.С. Ковальський, В.С. Побережець, І.І. Вайнагій, Р.Д. Антошко, О.В. Бакаєв, Е.І. Нізенко, О.Б. Сильченко, В.І. Осадчий, О.О. Садченко, В.О. Хотєєв, Д.Н. Срібняк, Д.З. Пашун, В.Я. Дідик, О.І. Ємець (майбутній депутат ВР України). Кадрове, фінансове забезпечення та діловодство здійснювали В.А. Карпенко (ст..інспектор по кадрам), В.І. Якубов (гл.бухгалтер), С.Б. Лопата (бухгалтер-казначей), В.Ф. Ільїна (начальник канцелярії), В.М. Маркевич (інспектор), Л.С. Яковчук (ст.. інспектор), Л.С. Баша (інспектор), Л.М. Довгань (перекладач),  лаборанти Л.С. Погребняк,  О.Л. Ступник,  Ю.Ю. Морозенко, Н.Е. Лемпицька, О.П. Сербіна,  ст.лаборанти Н.М. Белицька, Л.І. Мінчук, К.А. Луценко, О.В. Ланєвська, Н.В. Бірульова; А.П. Кісиленко (редактор), Л.М. Бекєтова (тех. редактор), С.І. Купенко (ст. коректор), Л.М. Торшина (зав. бібліотеки), В.Б. Тихонова (бібліотекар), Є.В. Пагурець (ст.. інспектор хозслужби).   (1981. Працівники 1-го відділу КФ ВНДІ МВС СРСР: О.Г. Кулик,  Л.С. Погребняк, В.Л. Пасічник; О.М. Карпов, О.О. Ковалкін, Семісалов В.М.)     У цей час у Філіалі успішно розроблялися проблеми кримінологічного аналізу злочинності (О.О. Ковалкін, О.Г. Кулик), прогнозування та запобігання індивідуальної злочинної поведінки (керівник А.П. Закалюк, В.Л. Чубарев), боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин (О.О. Ковалкін, М.С. Хруппа, В.Л. Чубарев), профілактики групової злочинності неповнолітніх (С.А. Тарарухін, О.І. Чулкова, В.П. Сахно, Л.І. Казміренко), запобігання майновим злочинам, вчинюваним організованими злочинними групами (Б.І. Бараненко, А.І. Пясецький), злочинам, вчинюваним з особливою жорстокістю (А.П. Закалюк, В.В. Петров, О.В. Шаповалов, Л.М. Москалюк, В.С. Ковальський, В.Д. Жарий), антисуспільної поведінки осіб з психічними аномаліями (А.П. Закалюк, А.І. Коротенко, Л.М. Москалюк, О.В. Шаповалов), протидії злочинам в окремих галузях економіки (В.В. Головач, Л.С. Сміян, В.М. Попович) та ін.    (1981 р. Працівники 3-го відділу КФ ВНДІ МВС СРСР: Л.І. Мінчук, В.І. Грачев, С.В. Трофимов, О.І. Чушкова, Б.І. Бараненко, М.С. Хруппа, О. Л. Ступник; В.С. Товстоног, В.І. Бобир, В.Ф. Усенко,  В.В. Петров)   На виконання постанови Ради міністрів УРСР від 14.11.1978 р. № 537 проводилося дослідження щодо створення системи запобігання рецидивної злочинності – програма «АСОРЗ» (автоматизована система розподілу засуджених), у тому числі через врахування професійних, психологічних та психофізіологічних якостей засуджених при розподілі їх на місця відбування покарання та спрямування останнього на їхню ресоціалізацію (А.М. Носенко, М.М. Короткий, О.П. Севєров, В.Л. Чубарев, О.Я. Зирянов, О.В. Шаповалов, В.О. Андросюк, Г.П. Костюк, О.Б. Сильченко та ін.).    (1981 р. Працівники 4-го відділу КФ ВНДІ МВС СРСР: С.А. Тарарухін, К.А. Луценко, Л.І. Казміренко, Л.І. Шевченко; С.П. Зеленковський, В.О. Горелов, О.В. Бакаєв, В.П. Сахно)   Вийшли друком монографії А.П. Закалюка «Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения», О.О. Ковалкіна «Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел», В.Л. Чубарева «Опасность лиц, совершающих преступные деяния», С.А. Тарарухіна, В.П. Сахно «Предупреждение групповой преступности несовершеннолетних». У 1981 р. у Москві був виданий збірник наукових праць співробітників Філіалу «Проблемы изучения личности правонарушителя», в якому висвітлено результати багатьох досліджень колективу із зазначених проблем.   (1984 р. Працівники 5-го відділу КФ ВНДІ МВС СРСР (розробники психологічного напряму програми «АСОРЗ»): О.В. Шаповалов, О.Я. Зирянов; В.Г. Андросюк, Г.П. Косюк, О.Б. Сильченко)   Помітною подією стало проведення у Філіалі наприкінці 1981 р. науково-практичної конференції присвяченої 10-річчю існування установи. У конференції взяли участь провідні кримінологи Радянського Союзу І.І. Карпець, А.І. Долгова, А.І. Алексєєв, Ю.М. Антонян, О.Б. Сахаров, Ю.Д. Блувштейн, Г.М. Міньковський, відомі українські вчені-криміналісти Ф.Г. Бурчак, Л.В. Багрій- Шахматов, І.М. Даньшин, М.Я. Сегай, група керівників МВС УРСР на чолі з міністром І.Д. Гладушем, начальник Київської вищої школи МВС В.Ф. Захаров та ін. За визначенням учасників конференції Київська філія ВНДІ СРСР за 10 років існування перетворилася на провідну кримінологічну установу України та зайняла гідне місце серед закладів кримінологічної науки Радянського Союзу.     (1981 р. Працівники редакційно-видавничого відділу КФ ВНДІ МВС СРСР:  Т.І. Ойнас, В.М. Смітієнко, Н.І. Штанько, С.І. Купенко)   Проте, за суто політичних і суб’єктивних причин, таке зростання авторитету КФ ВНДІ було не до вподоби, передусім окремим керівним працівникам ЦК Компартії, що «курирували» діяльність правоохоронних органів та розвиток суспільних наук. Викликало невдоволення незалежне становище  Філіалу, який був безпосередньо підпорядкований союзному Міністерству внутрішніх справ, що не давало змоги «прибрати його до рук» на республіканському рівні.   За таких умов новий міністр внутрішніх справ В.В. Федорчук несподівано, на початку 1984 р. висловився за ліквідацію Філіалу, що і почалося  в цьому ж році із значного скорочення штатів з відповідним звертанням наукових досліджень та втратою досвідчених фахівців. Остаточна ліквідація КФ ВНДІ відбулася в 1985 р., а на залишках його бази було створено науково-дослідну лабораторію (НДЛ) з підпорядкуванням її Київській вищій школі МВС СРСР.     Державний науково-дослідний інститут МВС України (ДНДІ) створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 року № 880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2005 року № 827 із метою здійснення наукового та науково-технічного забезпечення діяльності системи органів внутрішніх справ України. ДНДІ МВС України створено на базі Науково-дослідного інституту проблем зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України, Науково-дослідного інституту спеціальної техніки МВС України, Державного науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху та діяльності дорожньо-патрульної служби місцевої міліції, Центру моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.
ДНДІ МВС УКРАЇНИ
    -˲  ̲Ͳ вͲ    01011, . ,  .  , 4  : 254-95-21  : 280-01-84 dndi@mvs.gov.ua     -
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, 4А
 IJ